Для чоловіка

 

2
Тому, хто дорогим був при житті
Від тих, хто пам'ятає і сумує.

 

4
Пішов від нас ти рано.
Не змогли ми тебе вберегти.
На душі в нас глибокая рана.
Поки живі ми - з нами ти.

 

8
Ти щиро радів життю,
Мріяв багато зробити,
Але смерть забрала тебе від нас,
Залишивши на серці біль і тугу.

 

9
Як багато в житті ти хотів.
Як мало життя тобі дано.
Вберегти тебе ніхто не зумів.
Відійшов із життя ти так рано.

 

13
Прожив так мало, зробив багато.
Ти ніс добро, творив і жив для всіх.
Життя твоє пройшло тернистим шляхом.
І обірвалось враз, і нас ти залишив.

 

15
Ніколи не забудемо
Той день і той час, 
Коли так рано ти
Пішов від нас.

 

18
За туманом дощі, за дощами сніги
І сонце зійти не забуде.
Тільки тебе між нами немає
І вже ніколи не буде.
Ти пішов - значить Бог так схотів,
Божі шляхи не збагнути,
Царство Небесне хай буде тобі,
Нам ніколи тебе не забути

 

23
Ваше минуле - навіки із нами.
Ваше сьогодні - то біль із грудей,
То жаль і смуток, то серця рана
У дружини, батьків і ваших дітей.

 

43
Татусю рідний, залишив ти нас,
Неначе сонця промінь згас...
Де нам свою журбу і горе діти?
Вклоняються тобі дружина і діти.

 

44
Дорогий наш,
Сумно нам без тебе.
Ти до нас не прийдеш -
Тільки ми до тебе.

 

50
Немає Вас, тату, та досі зігріті ми
Вашого серця незгасним теплом.

 

52
Спіть спокійно, рідний тату
В темній хаті в далині.
Нехай шум дубів зелених
Не тривожить Ваші сни.

 

58
Пішов від нас на вічний відпочинок
В самому розквіті життя.
Пішов ти в вічність, де прийом гостинний
В висоти неба голубого до Отця.

 

59
Ти в інший світ пішов так рано,
Лиш тільки пам'ять про тебе жива.
Всю нашу тугу і нашу рану
Не вмістить у прості слова

 

60
Не долюбив ти й не домріяв,
Не доцінив красу життя,
Єдиний сину, гордість і надія.
Чому назад немає вороття?

 

61
Тебе ніколи не забудем.
Стискає душі наші жаль.
Ти радість всю забрав з собою,
Залишив нам одну печаль.

 

66
Горе наше не зміряти
І сльозами не змити.
Ми тебе як живого
Будемо вічно любити.

 

67
Так рано пішов ти, залишивши нас,
Забравши і щастя, і радість з собою.
Пробач же нам, рідний, наш любий навік,
Що не змогли доглянуть за тобою.

 

73
Як хочеться почути слово "тату"
І відкукнутись: "Діточки, я тут!"

 

81
Твоє серце так хотіло жити,
Бо звик ти людям всім добро робити,
Але важка недуга підкосила,
Боротись з нею далі був уже не в силах.
І ти залишив любих діточок та дружину,
І ліс спочити в темну домовину.

 

84
О земле! Не тяготи його собою,
Він так любив життя і дорожив тобою.
Завчасно сонечко його зайшло,
Як мати й батько дай йому своє тепло.

 

85
Ти був для нас неначе пташка
І щебетав як соловей.
Без тебе жити сумно й важко
І серце плаче день у день.

 

98
Тому, хто дорогий був при житті
Від тих, хто пам'ятає і сумує.

 

105
Так рано пішов ти, залишивши нас,
Забравши і щастя, і радість з собою.
Пробач же, наш рідний, наш любий навік,
Що ми не змогли доглянуть за тобою.

 

117
Безмежне горе, страждання, печаль,
Тяжка розлука, жорстока, невблагання смерть,
Мов серце вирвало з грудей
Єдиного синочка, чоловіка, татка, внука.

 

118
Довше пожити на думці було
І може прожив би, та сонце зайшло.

 

122
Рідний наш!
Ти наче промінь сонця згас.
Де ж нам журбу свою і горе діти?
Вклоняються тобі невтішні жінка й діти.

123
Буйно вітри не шуміть,
Нашого тата не будіть.
Нехай спить він вічним сном
Під оцим святим хрестом.

 

125
Для нас весь час твоя зоря сіяла.
Коли ти згас, земля для нас бідніша стала.

 

131
Ти пішов назавжди
У незвідану путь.
І ніколи-ніколи
Тебе не повернуть.

 

132
Весь вік трудився на землі,
Її віддав себе сповна.
За труд важкий, за мозолі -
Хай буде пухом і вона.

 

134
Погасли сонце і зірки,
Ніхто тобі вже не всміхнеться.
Пішов від нас ти назавжди,
А пам'ять вічна збережеться.

 

136
Схилившись стоїмо над твоєю могилою,
Гаряча сльоза тече по щоці.
Як не хочеться вірити, таточку милий,
Що в цій могилі знаходишся ти.

 

147
Любов до тебе, рідний наш,
Помре лиш з нами.
І наший сум і нашу біль
Не виразить словами.

 

152
Любий татку наш,
Не довго жив ти з нами.
Любов, печаль і біль в душі
Лишив ти нам і мамі.

 

74
Ой тату, тату... Словами не висловити,
Сльозами не виплакати нашу щиру палку печаль.

 

 

 

Інші

 

1
Ще трохи пожити
На думці було.
Та сонце погасло,
За обрій зайшло.

 

3
Біль серце стискає.
Гірко плаче душа.
Більшої втрати немає,
Як втрата твого життя.

 

6
Вогонь життя раптово згас.
Печаль і смуток серце краять.
Низький уклін тобі від нас
І вічна пам'ять.

 

7
Твій вічний спокій -
Наш вічний біль.

 

10
Той день, коли твій розум згас
І серце перестало битись,
Став найстрашнішим днем для нас,
І ми не можем з цим змиритись.

 

12
Тим журавлям нема чого журитись,
Старий вожак додому приведе.
А от мені вже буде тільки снитись
І молодість моя, і літо золоте.

14
Доброту Вашу, ласку і щедрість
Назавжди збережемо
В нашій пам'яті і серцях.

 

17
Є сила, що може забрати
З життя,
А з пам'яті рідних -
Ніколи.

 

19
За ніжність, щирість і любов,
За працьовитість та умілі руки
Низький складаємо уклін.
Вас поважають діти та онуки.

 

20
Твоїм теплом були
І ласкою зігріті.
Ми поховали тут
Все найдорожче в світі.

 

21
Хтіли б шану зложить
Та подяку віддать,
Нанизать теплих слів
Рясну низку.
Жаль у серцях лежить,
Смуток душі обняв,
Лиш надія втіша -
Зустріч близько.

 

22
Від всіх життєвих мук
Душа твоя спочине,
А пам'ять і любов до тебе
Ніколи не згине.

 

25
Пам'ять про тебе назавжди
Залишиться в наших серцях.

 

26
Останній дар від рідних

 

27
Пам'ятаємо...
Любимо...
Сумуємо...

 

28
Назавжди у серці
І пам'яті нашій.

 

29
Від рідних.

 

30
Вічно сумуючі рідні.

 

31
Під цим хрестом моя могила,
Де буду вічно жити я.
Згадай мене моя родина,
Колись із вами був і я...

46
Просить у Бога здоров'я і довгих років життя
Всім хто її(його) знав.

 

47
Нехай проходять дні і роки
А серце болить за Вами
Схиляєм голови в журбі
Земля Вам пухом, тату й мамо

 

53
Вже не прийдеш, як то колись
Так звично - жвавою ходою.
На юній грані час спинивсь.
Сумують рідні за тобою.

 

55
Наші душі болять, а серця наші плачуть.

 

62
Є сила, що може забрати з життя,
А з пам'яті рідних - ніколи.

 

64
Біль серце стискає,
Плаче гірко душа.
Більшого горя немає,
Як втрата твого життя.

 

68
Для всього свій час і година своя.
Кожній справі під небом:
Час родитись і час помирати.

70
Пройдуть роки, спливуть тумани,
Над світом знов зійде зоря,
Та не зітруться тії рани, 
Що принесла нам смерть твоя...

 

72
Зупинись прохожий, пом'яни мій прах,
Бо я вже не вдома, а ти ще в гостях.

 

75
Як скоро день за днем летить,
Життя мов хвиля пробіжить.
Турботам всім прийде кінець,
Покличе в вічність нас Творець.

 

78
Осиротіла наша хата.
Немає тебе, твоїх очей.
Ніхто до нас тебе не верне,
Хоч ми і плачем кожен день.

 

79
Спустіться тихо на коліна,
І сумно голові схиліть,
Прийдіть до мене на могилу,
Із світу звістку принесіть.

 

80
Твій вічний сон -
Наш вічний сум.

 

82
Пам'ятаємо, любимо, вічно сумуємо.

 

87
Сон страшний ясні очі закрив
І вуста вже не вимовлять слова.
Вірить я не хотів, що не стало тебе,
Твоєї ласки, тепла і любові.

 

90
Спасибі за невтомні руки золоті,
За мудрість, доброту, безсонні ночі.
Усіх нас в неспокійному житті
Оберігають Ваші рідні очі.

 

91
Нехай вітер тебе заколише,
Ніжну пісню співають пташки.
Спи спокійно - ми будем молитись
За спасіння твоєї душі.

 

92
Ще трохи на думці пожити було,
Та сонце сховалось, за хмари зайшло.

 

93
Ми стежку до Вас протоптали,
Сльозами її поливали.
Ми всі Вас дуже любили,
Однак вберегти не змогли.

 

94
Не забудемо Вас ми ніколи.
Пам'ять вічна у наших серцях.
Але важко і гірко до болю,
Що нема Вас уже поміж нас.

96
Немає стільки крапель в морі
І степ не має стільки роз
Щоб виплакати наше горе
Рясним дощем пекучих сліз.

 

100
Вічні небеса Бог дарує нам
З вірою в Христа будем жити там
Після днів земних, після днів сумних
З радістю ввійдемо до небес святих.

 

101
Не віриться, але насправді сталося -
Нема тебе, а навкруги краса.
Життя зі скелі каменем зірвалося
І чорним маревом покрились небеса.

 

106
Тернисту дорогу без долі і щастя
Пройшли Ви на нашій землі.
Тож вічную радість і небо любові
Хай Бог милосердний дарує Вам всім.

 

107
Обірвалась, замовкла струна.
Лиш тремтять недоспівані звуки.
Є у небі країна свята,
Де не буде печалі й розлуки.

108
Вогонь життя раптово згас,
Печаль і смуток серце ранять.
Низький уклін тобі від нас
І світла пам'ять.

 

110
Тебе нещастя від сім'ї забрало,
Так спи спокійно у могилі цій.
В житті тебе любили й поважали,
А серце крає горя біль.

 

113
Спасителю наш, милосердний
Помилуй творіння твоє.
Усі ми в молитвах благаєм
Прийми його(її) в царство своє.

 

114
Однією квіткою збідніла наша земля,
Однією зіркою багатші стали небеса.

 

115
Хай сонце з високого неба
Ніжно пестить могилу твою.
А вітер тихенько шепоче
Про долю нещасну твою.

 

116
Глибокий сум і добра пам'ять
Назавжди залишаться з нами.

117
Безмежне горе, страждання, печаль,
Тяжка розлука, жорстока, невблагання смерть,
Мов серце вирвало з грудей
Єдиного синочка, чоловіка, татка, внука.

 

121
Любов і ніжність віддаєм тобі,
А вічну пам'ять в серці залишаєм.

 

124
Ти вже далеко, тебе вже нема.
Як боляче це розуміти.
Але повір, що в наших серцях
Ти будеш вічно жити.

 

126
Ще довго пожити на думці було,
Та буря зірвалась і сонце зайшло.

 

127
Хоч горю нашому немає меж,
Ти вічно в пам'яті живеш.

 

130
В цей час, коли твій погляд згас
І серце перестало битись,
Настав для нас найважчий час,
І ми не можем з втратою змиритись.

133
Одною квіткою земля бідніша стала,
Одною зіркою - багатші небеса.

 

135
Найдорожчі не вмирають,
Вони лиш поруч з нами не живуть.

 

138
Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою.
Хай вітер у травах шепоче
Про долю твою і мою.

 

139
Прости за те, що не зуміли
Тебе від смерті зберегти,
За те, що всі осиротіли,
За все, за все ти нас прости...

 

140
Як рано погасло життя,
Як скоро закрилися очі.
З тобою всі наші чуття.
Сумуєм щодня і щоночі.

 

141
Таке життя хороше й миле,
Усе вирує навкруги.
Лише тебе немає з нами,
І серце мліє від туги.

 

148
Не виразити словами всього суму й печалі.
В серцях і пам'яті ти назавжди з нами.

 

149
Світла пам'ять про тебе
Назавжди залишиться у наших серцях.

 

151
До твоєї могили стежка ніколи не заросте -
Рідний твій образ завжди нас сюди приведе.

 

156
Вогонь життя нежданно згас,
Печаль і смуток серце ранять.
Низький уклін тобі від нас
І вічна пам'ять.